PAPO AMERIKANO
Кавказ,
об’єднав на віки нас
Кавказ, ми прийдем сюди не раз
Кавказ, вартий тисячі поем
Ти любов моя ти мій Екстрем!!!
Напевно з таких слів пісні, придуманої Олесем і
Ігорем, варто почати мою розповідь про наш (Екстреміський) виїзд на Кавказ 2010
року. Їхали ми в Північну Осетію, в гірський район ЦЕЙ. Збори. Як завжди єдина
проблєма то є капустяники, їх при світовій кризі на роботі платити хочуть не
дуже). Що ж будем економити. З різних джерел дізнаюсь шо багато хто їде на
Кавказ на авто, - зручно, дешево і сердито)! Так давайте й ми! В мене авто з
тонованими вікнами, виявляється що то є проблєма при виїзді закордон.
Зізвонився з Олесем Болецьким, він запропонував свою ластівку), на тому й
погодились.
Значить трійка: я Ксю Андреєнко і Олесь Болецький,
на його бронечетвірці відправляємось об 12 00 в суботу на Кавказ. В загальному
хочу сказати що найгірші дороги всетаки в нас на сході, об’їхати міста Донецьк
і Дніпропетровськ це взагалі жах, так шо будьте пильні, ні знаків нормальних ні
доріг, особливо в Макіївці і Ясинуватій. По ДАІ я б сказав, що у нас навіть
гірше, в загальному, в Росії дороги суперові, всякі розв’язки, мости, особливо
в Ростові На Дону, правда є одне НО, швидкість там обменежна: 90 км, і 60 км по
нас. пунктах, і ніяких 20км дозволених. Зате їдеш собі 90 і ніхто тебе не
рухає, Гібддшників купа, постів стаціонарних купа, але якшо не порушуєш ніхто
не зупиняє. Тільки в Осетії починаються проблєми, там вони тупо розводять, так
шо вчіть правила, якшо праві, і знаєте правила, всьо буде путьом. Короче загрузились
по самі помідори і впірьод за орденами. Львівська хвиля дарувала нам якісний
музичний супровід, ми підскакуючи то від музики то від наших хвальоних доріг
помандрували за норт норн саус (точніше на схід)). Дорога була довша ніж в
потязі. В подорожі на авто є одна проблємкка) ти не можеш включити машину часу,
яка так потрібна в дорозі, і яка настільки вивчена в потязі) Їхати туди десь
дві сутки, ми троха довше, багато де зупинялись, ну і конєчно все залежить від
простою на Кордоні, доречі ми за порадами, перетинали його в Маріуполі, краще в
Донецьку, при дорозі назад так і робили.
Короче довго ми петляли по рідній неньці,
зупинялись на чемпіонат з футболу. І Ось кордон. Так відкрили багажник, а
там...
-Йопта закривайте скоріше всьо вилітає)
-Давай проїжай валіть звідси в свою Аланію)
І поїхали в Таганрозі ше одна зупинка, подивились
фінал чемпіонату з футболу!!!!
Ше ніч, півдня і ми вїжаєм в РСО АЛАНІЯ, і зразу ж
на в’їзді платим штрав 1000 рублів за то шо в
нас українські номера))) жартую, але впринципі десь так і є. Змучені,
голодні і злі їдем далі. Заїжаєм вже в гори з одного боку дороги скали з іншого
річка, краса Нарзанні джерела бють ех, серце чекає за кожним поворотом
засніжених вершин, і нарешті домашнього тепла базового табору. Проїжаєм
черговий тунель, і бачимо справа пліт
висотою з 5 метрів, а за ним бетонне мариво Сихова) ми навіть очі протерли,
дійсно як якась п’ята частина Сихова купа 9ти поверхівок, певно закинуте
ввійськове містечко чи шо! Так так підїжаєм зара має бути поворот направо, 10
км і АЛІЛУЯ посьолок верхній Цей!!!
Так так пост ГИБДД, чувак як побачив наші номер чуть
під колеса не кинувся, а своєю чорнобілою патикою як почав махати, думали шо
повбиває там всіх. Зупиняємся Олесь виходить з ним говорити:
Ти когда в последний раз пил? Вчера?
-
Товаришу
Гібддшник, не повірите, не пю, виразка недає, лікарі заборонили строго настрого
вживати спиртне, кажуть до могили
доведе!
-
Чито? Какой
магил? Трубка диши!!
-
Ой то ви так
і кажіть нате....
-
ОООО сматри
красний свет, значит пил
-
Тю та я в
дорозі дві сутки яке пив
-
Вот что ти
такой вредний, гаварю пил, давай «рубль»
-
Рубль? Та не
питання беріть
-
ЕЕЕхе какой
ти смешной, рубль ето тища!!!!
-
Да не пив я,
давайте лікаря!!! Най докаже
-
Ладна какой
такой «лікарь» нету его, на больничном, ладно, чорт с тобой, но у вас сзади
пасажирка непрестьогнут! Ага? Давай «рубль»!
-
Товаришу
гібддшник, так в неї мозоль на плечі, а ремінь натирає, лікарь казав шоб
нівякому разі ремінь не надівати. І навіть довідку маєм во
-
Чито ето за
бумаг такой, нерозбираю я ваши язик, давай афициальную перевод!
-
Кароче ну что
ти тупой такой, давай тища и ежай к чорту!
-
Ну нема в
мене тищі, дам вам тищу буду голодний сидіти місяць тут!
-
Ладна знай
мой добрий сердечний мишц! Давай пицот!
Троха гіперболізую для покращення сприйняття їхніх
Даішників))).Короче мусіли заплатити йму 500 рублів за непристібнутого
пасажира) ну ладно, скоріше б вже вгори, короче їдем серпантином вгору і видим
шо наша ластівка шось починає грітись, трах бах, кипимо, всьо парує, зупинились,
і тут Олесь помічає шо той гібддшник не віддав нам страховку на машину, от
курва мать, думки всякі лізуть в голову, може спеціально, шоб потім
штрафануть... короче машину лишаєм де є, Олесь сідає на попутній КАМАз і валить
вниз, забирати страховку. Ми сидимо чекаєм. Через якийсь час чуємо знайомі
акорди з ПАПО АМЕРІКАНО. Обертаємось купешка Мерс, зуппиняється біля нас,
стьокла опущені за кермом сидить мєсний джігіт з пиво м в руках, ззаді виходить
наш Олесь! Всьо думаю, ша всіх нас заберуть і будуть шашлік дєлать. Виходить
Джигіт і каже:
-
слиш ну ви і
естремали на четвьорке с сам Украина приехал. Ггг Чито, кипит, давай посмотрю,
закотив рукава і поліз під капот) наші
челюсті десь внизу підмітали асфальт!!!
-
Слиш, давай
трос я тебе патену, у меня водка грееца в багажнике, некогда...
-
Та нє ми
самі, спасибі хллопці
-
Какой спасіб,
ти чіто, давай садитесь ко мне
Ми з Ксю сіли, пивко вруки, кондишин, і ПА ПА
МАЕРІКАНО до табору)))
Олесь за нами)
Ось він нарешті, - Наш Табір, ми рванули дивитись
на гори, краса!
Джигіт:
-
Е ти куда
убєжал? Ану сюда будем водку кушать!
-
Та нам тут
треба своїх найти, переживати будуть
-
Ей ти чіто не
понял, водку кушать будем, ану за стол потом наидеш
Ми за стіл, думаєм по одній пропустим подякуєм і
підем шукати наших, ага фіг там у них там застоля мамадарагая, поки кожен по
пару тостів не скаже, фіг вийдеш, короче засіли крепко за Осетинський гостинний
стіл. Познайомились з хлопаками, обидва Аслани, дуже їм вдячні за допомого,
вони ше потім нам багато раз допомогали, і з телефонним звязком і з ДАІ)))
Глава 2
А’дай? А’недам!
Класно ми конєчно посиділи з місцевими, але
приїхали ми сюди за іншим, і ось намітився перший наш вихід. Так як двійок тут
мало, йдемо, всі 3тьо розрядники відкриватись на 3а на Адай-хох, висота правда
насторожує 4 400 ну але думаєм, справимся. Вийшли з табору. Я, Ксю, Нео і
Пивоваров скоріше трохи, решто всі на чолі з Бро, пізніше. Підхід показав нам
шо ми насправді лузери і нічого на перший вихід пертись так високо, з язиком на
плечах, всі мокрі від дощу, замерзлі виперлись ми нарешті на ті ночовки
Адайські висота 3500. По описах підхід 3-4 години нам пішло шість і то з
трудом. Благо шо там вже були Навроцький-Палій-Вербицький, які нас пошуріку
почали спасати, проводити внутрішні вливання чаєм, компотом, і всілякими
інєкціями приводити до тями. Відігрілись слухаєм зв’язок, виявляється в Бро
проблєми когось там мучить горняха, прийшлось рубати місця під ночовки. Короче
зранку ми виходим з 2го розрядниками на 3а. Ніч мучила всякими непонятними
снами, горняха підсутпала з усіх боків, але здоровий глузд поки шо успішно
відбивав усі її напади) Трохи паморочилось в голові зраня. Ранок дзень дзень,
рюкзак, всі приколи шнурок, вперед, спочатку довге фігачення по розкисшому
снігу, (теплі ранки цього року, ох вже мені то глобальне потепління). Схил
почав брати вгору, рубаєм почерзі ступені! Так дійшли до бершрунда, перейшли,
вийшли на перевал, звідси праворуч на гребінь, і по гребню по скалах до
вершини. Відчувається втома, якась апатія, голова поболює, короче висота дає
про себе знати. По опису маєм в 12 00 бути на вершині, доходим під останній
скальний взльот, 13 00, йдем помало, всім фіговато... бачим шо нам до вершини
ше години 2-3 а спуск по шляху підйому, приймаєм рішення вниз...Рішення нам далось
досить важко, особисто мені і Оксані, для нас вихід був важливий, ну і ясно шо
хочеться на вершину, як це, вроді все є і погода менш більш, і сил ще досить, а
тут вниз, важко було погодитись, але здоровий глузд виявився вищим за обманливу
ейфорію. Думаю це досить важливий момент, ми зрозуміли що вмієм програвати...Пішли,
два рази в тумані блуданули, нарешті спуск на сніжний перевал, дивлюсь шота там
таке чорненьке біліє, бац а то дві гекси і карабін, ооо файно, не даром
ходили))) спустились вниз і по снігу один дюльфер з видьоргуванням льодобуба
і вниз, краса))) прийшли в табір, темно,
зраділи шо хватило розуму вернутись) а то могла б бути холодна). Всі змучені,
розчаровані, пєм чайок! Підійшов Бро з відділенням, каже вже всьо гуд, завтра
йдуть на 2а, на Кальберг (4200), Ксю, відпочиває, а я вирішую йти з ними.
Зранку встаю, всі по двійках розбиті, прошусь третім до Васі і Колі.
-
так давай
розбудем Навра, каже Бро
-
Ладно пішли,
зара встану і вдінусь.
Так ми з Навром полізли на ту двійку. Виснажливий,
ше й після трійки, сніжник, на перемичку, потім два шнурки досить крутого
льоду, на якому мене ше Андрюха навчив льодобури правильно крутити (дякую),
прості скали, 15м дюльфера, прості скали і
на вершину. Посиділи, записка, об’єктиви в сторону Цейської підкови,
Мамісон, Чанчахі, Бубіс, Дубль, ЦДСА, Уілпата)) краса, і вниз, підходим під
стінку з якої дюльферяли
-
Давай
лазанням?
-
Давай
Класно і на двійці можна полазити))) Класна двійка
раджу йти як відкривачку)
Вниз всі разом довгий дюльфер з усіх шнурків, і по
звязках вниз. Прийшли в табір, Ксю з Палієм напоїли чаєм, вирішили спускатись в
табір. Спустились годинка 9, встигли зняти вібрами і давай пити Терік, грали на
гітарі, співали, ну як то кажуть весело святкували повернення з першого виходу)
Глава 3
Хіцан-Хох.
Нахапавшись від Адая, відпочивши, ми вирішили шо
готові до нових звершень і сходжень)! Наступний вихід, - всі на ночовки під
Хіцан-Хох (3700). Підхід по опису 5 годин, у нас - 8, ще й відняв купу сил. Прийшли, хатинка,
занята, поселились на льодовику нижче. Ну ночовки тут умовні, всі місця треба
робити самим. Найкраще, на мою думку місце вибирав Талан, ми потім слідували
його прикладу. Новачки троха шось порівняли, Сергій кинув коврик на каміння,
ліг, покрутився, і з задоволенним виглядом видав: «ідеально ортопедично....» Наші
різнокольорові намети надали льоду і камінню якоїсь радісної окраски, а радісні
крики всіх учасників зробили атмосферу навколо якоюсь домашньою) Відбулось
зразу облаштування табору, кухні...
Спотривні плани у нас далі такі: ми з Ксю, йдем в
двійці на 3б, потім з Бро в трійці на 4а, і то і друге на гору Хіцан. Новачки
йдуть на двійку на Пік Ніколаєва, і на Хіцан, (білоруси зробили першопрохід теж
двійку, Талан мав підтвердити), Віка,
Борачок, Вася, Коля, Нео, Півоваров, на чолі з Бро на Нікалаєва 3а. В
Талана маршрут під вершиною сходиться з нашою трійкою, думаєм стрінемся, вже
веселіше)
Підхід, 7 00 під маршрутом. Перейшли берш, вийшли
на скали. Зв’язались, під нами Бро і Ко проходять далі під свій маршрут,
помахали, покричали і полізли. Перший шнурок по опису «Трудное лазание по
камину» пролізли, далі легше по плитам два шнурки підійшли під стінку,
контрольний тур, записка, справа цікаве таке лазання, десь може трохи вище
середнього, знову стінка, вгору по розвалених каменюках і вліво траверсом по
рижій стінці з забитим гаком, трохи стрьомне місце, два шнурка вгору вихід на
гребінь. розслабитись дуже небуло де, лізти тре всюди, чуєм крики Талана, вліво
вгору пішов сніжний крутий кулуар, правда снігу дуже мало, по опису такого нема...
Думаєм певно тре на гребінь, вилізли
-
Привіт Серьога)))
-
Ну шо у вас
далі?
-
У нас
непонятно, вроді обхід того жандарма справа по полках
-
А у нас зліва
по сніжному кулуару, каже Сергій
-
О точно є тут
таке
Сергій підліз подивився і каже:
-
ну нафіг,
шось дуже страшно виглядає а в мене купа новачків нє ми назад
А тут ше й на дощ зібралось, ми з Ксю вирішуєм по
полках справа, полки закінчились, бачу вище десь метрів 20 є ше полки, лізу по
стінці до них, лазання досить складне, молотив гаки), виліз петля, Талан
кричить:
- Кіко
точок найшов?
- гак і
петлю
- Боюсь
дюльферна!!!
В нас спуск з вершини по 1б тре лізти, бо
вертатись по шляху підйому нугонафіг. Вибрав Ксю, і траверсом по полках, один
конрфорсик, другий, третій, четвертий. Звязок, далі невидно шо там робиться,
але вершина вже недаечко, тільки шоб не впертись в мервий конец як кажуть.
Думки вже лізуть всякі, град почався, блін! На звязку питаю Святослава
Володимировича:
- шось у нас тут вершини нема, непамятаєте як
там йти,
- та якось памятаю шо там шось неясно було,
йдіть
Впевненості побільшало ше один траверс і ось
пішохідний вихід на гребінь вершини, вибираю Ксю град почав валити такий шо
каска тільки і спасала, всі мокрі. Вибігаєм на вершину. Записка, і бігом вниз,
по 1б. Спустились, 8 година, нікого ше нема в таборі. Приходять по одному
новачки Талана. Кажуть там два дідка якигось впали, наші їм спускатись
помогають, вихожу на звязок:
-
Допомога
потрібна? Прийом
-
Бро на
звязку, якшо є шнурки несіть
-
Ми з
Вербицьким шнурки на плечі і впірйод
Короче до 1 години ночі спасали тих дідків.
Наступний день понятно відпочинковий, після тих
всіх пригод. Відпочили, ну і з Бро на 4а, коротка, зате вся скальна з хорошим рівнем лазання.
Дійсно шнурків 10, зате всьо лізти тре а місцями навіть напрягатись, плюс лізли
в дощ, слизько, мокро, ну нічо, забороли з інструктором Бро нічо не страшно).
Вершина. Тут зустріли Вербицького, Колю, Нео, Пивоварова які по 3б йшли. І
вниз, спуск знайомий, спуситилсь скоріше. Переночували і в BС...Пиво, нормальна їжа... сонечко, загар) Трійка і
Четвірка суперові, технічні, якшо хтось намилений на 4б, або 5ку, класно перед
тим сходити.
Глава 4
Девушка, которая присела отдохнуть
«Шла девушка, устала, присела отдохнуть, -
Уилпата» з такими словами Сенчини і почався наш третій вихід. Виявляється цього
року 120та річниця першого виходу на найвищу вершину району Уілпату (4648).
Тому всі йдем туди. До нас приєднався дуже корисний член команди Юра
Вербицький, і ми в трійці на Уілпату, по 4му контрафорсі підвенного гребеня
(4б) Юра Бро і Талан Сергій по південному гребню (5б) Новачки і решта
третьорозрядників, шоб допомокти Святославу Володмировичу по 2б. Наш маршрут з
ночовкою, бівак з собою. Цілий день ми влаштовували нові уілпатінські ночовки,
трохи вище старих, і вивчали наш маршрут. 5 00 вихід... Ех 4б, це вже майже
п’ятірка, тим більше шо цей маршрут колись був 5а, два ключових місця. Серце
рветься з грудей, солодкий присмак адреналіну))) вихід... Спочатку підйом по
крутому сніжному кулуару, замахав нас досить знизу виглядає більш пологим,
півтора години і ми під скалами, вилізли. Виявилось шо у нас сіла рація, плюс
ми за 4ма контрфорсами нічо не чуєм, і нас ніхто. Звязались і понєслась, по
полкам і середнім скалам пді стінку, тут перший ключик досить жостке лазання, і
вліво по полках на контрфорс, знов стінка по полках справа, другий ключ, я на ньому відловив трохи) 20 м стінка і
лазання по опису пятірочне, вийшли під жандарм з чорною стінкою, тур, записка
1999 року. Обхід справа, станція, закладка))) чужа))) Black diamond, добре шо мав молоток і дьоргалку для гаків, 10
хв і витягнув). Знову зв’язок і чути тільки когось на прийом працює на видачу
не хватає батереї, якось з горем наполовину вдалось передати шо нам недалеко до
ночівель. Ше шнурок середніх скал і ми знов під стінкою. Місця під ночівлі,
обхід справа, знов по полках, де не де лазання, і вихід під ше один жандарм
нашого контфорса, так по попису траверсом зліва і вихід на південний гребінь,
тут наші ночовки. Почався град. Ну нічо скоренько проходим траверс, і пішком
вже до ночівель, сил вже нема 20 00, змучені розкладаєм намет, чай, компот,
вкусняшки, гречка, сублімат. Мням Мням, сили повертаються. Краса, розуміння шо
ти скоріш за все ночуєш найвище за всіх в районі) висота 4500. Ех в душі повно
емоцій, вершина десь за якусь годину ходу, маршрут майже весь пройдений, і це
перше 4б в житті.... Юра каже що досить жостке як на нього 4б, що додає ще
якоїсь городсті за зроблене). Хочеться вже бігти на вершину. З нетерпінням
лягаєм щоб скоріше прийшов ранок. Встаєм, їмо, навколо ні хмаринки, Весь ГКХ
перед нами, бачим Гестолу, Казбек, весь Цейський район під нами, Красота просто
слів бракує, в голові відразу починають звучати мотиви пісень Лядика
Висоцького. Зібрались, поїли і пішли, спочатку чуть по скалах, потім троха
льоду, три такти і по сніжнику на вершину... Ось вона... Мрія.... Те для чого
ми сюди ходимо, заради цього моменту, коли все під тобою... Коли над тобою
чисте синє небо, а навкого така краса, шо щелепа падає десь до підніжжя гори,
очі як обєктив щолкають, а оперативної памяті мозку просто не хватає щоб
охопити ту всю красу, та що охопити, щоб розуміти, ти просто як дибіл стоїщ і
щолкаєш клювом, а з рота тече слюнка. Збоку точно як божевільний. Потім трохи
відходиш і починаєш скакати, кричати, ВЕРШИНА... Про записку згадуєш в останній
момент. Приходиш в себе, фотік в руки і цик цик цик. Без зупинки. Внизу видно
базовий табір, всі гори, ну просто казка.... звязок, відігріли за ніч трохи
рацію, чуть повищився запас батереї, ледве, але нас чують
-
ВЕРШИНА!!!
-
Молодці
тільки довго не сидіть спуск важкий...
Ясно посиділи перекусили і вниз, вже на спуску
побачили Талана і Бро, вони якраз піднялись по свому гребню, порепетували їм,
помахали і вниз, по двійці, пішком, по снігу, до льодового участку, тут два
дюльфера на вертольотах і вниз пішок поптри тріщини і бергшрунди в табір,
Вітання з горою, чай ех хочеться знов туди, чи нє, чи просто бути тут, думки
розбігаються як миші з потопаючого корабля. Хочеться всіх обняти, подякувати за
підтримку за те шо всі тут з нами, за те шо всі просто є... ех ну незнаю чому,
але емоції в горах просто бють фонтаном, хочеться розказувати про кожен рух,
кожну зацепку.... Прийшли Бро і Талан, розказали свої враження. Так посиділи пора в хижину, і зранку в табір.
Лишили заброску бо по плану наступний вихід під Чанчахи Бро і Талан на 6а, а ми
їм на зустріч по 4б. Якась годинка перевал Хіцан, ше хвилин 20 і хижина...
Смачнюча вечеря, і баіньки, я точно спав з посмішкою на обличчі. 4б пройдено...
ех... Клас...
Зранку збори і в табір. Новачки не дійшли до вершини,
занадтто багато народу тай лід стримав. Святослав Володимирович повів одних на
Бубіс, Півоваров других на Хіцан, по 3а, а Бро через день з розрядниками пішли
на 4а на Хіцан.
Глава 5
Край мій рідний край
Прийшли ми в табір всякими там правдами неправдами
плани помінялись, хватіт ходиди їдемо додому. Ну шо ж ми з Ксю без відпочинку
виходимо забирати нашу заброску, добігли до хіжини, по дорозі зустріли Талана з
новачками, потринділи, пораділи зустрічі і вгору, на перевалі Хіцан зустріли
Сенчину С.В. з новачками, Мирось виявляється впав в берг, весь синій в синяках,
аж страшно... ну але вроді так всьо гуд. Поговорили і побігли знов, зустріли
Бро і Ко, поговорили, знов радісно своїх бачити і на ночовки, забрали барахло,
почало холодати, пошуріку до хіжини... В 13 00 вийшли з табору до
уілпатінських, і в 20 00 були вже на хіжині, там жив Воронєж, хороші дядьки
поговорили з ними, чайком нас пригостили... Розклали намет, набрали водички.
Наварили їсти. В Хижині найшли Борачковий спирт))) (Спасибі Назар) розбавили і
бахнули на двох. Почали співати, Воронєжці аж заслухались)))) зірки ніхмаринки
і ми якось набагато ближче до неба. РАМАНТІКА... повечеряли і в люлю, зранку з
тим всім непідйомним барахлом вниз....
ледве доковиляли... Потім в таборі настав етап розпаду, всі плани
будувались, сипались, і т. д. З’явився Соловйов, організатор змагання з
минулорічного виїзду в Безенгах. Побачив нас, впізнав і давай підбивати на
змагання, особливо Ксю). Ну і так вирішилось: мене з собою на 3б на пік Вільса
(4200) взяв Святослав Володимирович, а Ксю пішла на змагання. Ми сходили
трійку, Ксю взяла 3е місце на складність, Віка друге. І наступив день нашого
відїзду. Спакувались, і пішли прощатись з усіма нашими (вони в той час брали
участь в змаганнях з болдерінгу) приходимо, Бро зразу:- «давайте скидайте всьо
і на змагання, прості болдери, я всьо заліз», але вже все спаковано
попрощались, пообнімались і домів. Розмови з Юрієм Палієм навчили мене дещо
правил поведінки з осетинським ДАІ, так шо ні «ти пив» ні «непристібнутий пасажир»
вже не змогли нас зупинити. Найбільше переживали ми за пост на кордоні РСО
Аланія і Кабарди. Там де з нас 1000 здерли. Під’їжджаєм, а там такий
слов’янського вигляду чувачок каже: - «Здоровенькі були Україна, все добре?
Щасливої дороги». В нас челюсті відвисли.... Буває і таке))). Далі без пригод
доїхали ми домів)))) Отака поїздочка вийшла)))
Всім величезне дякую за те що терпіли )))))
