Дійові особи:
Я, Ковальчук Ю
Ксю, Андреєнко О
Віталік, Подоба В
Таня, Носенко Т
Сєрий, Салій С
Антоха, Харкаліс А
Вай фай, Когут Ю
Є таке модне слово як СКІ-АЛЬПІНІЗМ, вікіпедія показує шо то є вид спорту
який поєднує в собі гірські лижі і альпінізм.
Як представники гомосапієнс, ми завжди тягнемся до чогось нового і
незвіданого. Кіко разів вже були на Кавказі, спостерігали засніжені кулуари,
уявляли себе фігачущого вниз по тих бездонних снігах на двох (чи одній) дошках,
та так шо у вухах закладає. Ех.... Альпінізмом займаємся влітку а взимку
очевидно тре займатись лижами))) (отакий для нас виходить скіальпінізм круглий
рік). Всякі там Буковелі, Славськи і т д то конєчно незле, але тіко для тих хто
більше ніде не був). Певно для кожного лижника, як зрештою і для альпініста,
слово АЛЬПИ звучать якось поособливому гордо, незвідано і притягуючи. От цього
року сидячи десь на дивані, за феліжанкою львівської кави з марцепанами, ми з Ксю
вели звичайну світську розмову, в якій я якось обмовився, що мол хватіт нам по
«канавам шаріть» і пора покататись в великих горах. Ксю підтримала на УРА. І
полетіли дні підготувань, домовлень, бронювань, віз і т д.
Першим стояло питання як їхати: можна звернутись в турфірму і курити бамбук
до дати
від’їзду, класно але дорого. Можна всьо самому пробити, полазити по нету
пошукати попитати і т.д. Другий варіант підійшов більше). Знайома розказувала
шо в Альпах лижні сезони починаються десь з січня, а з середини грудня так
званий «низький сезон», мол всьо дешево і сердито. Ну Знач Ксю в нас зайнялась
моніторингом місця на нічліг, а також місцем дислокації. Так як певно зародком
лижного спорту є Австрія, плюс мрія певно кожного лижника),- вирішили шо тре
їхати туди.
Житло найшли по нету 60 євро за 5 ночей, житло на 8 людей з кухнею без їжі.
Забронювали по нету.
Наступним пунктом стала дорога. Спочатку з нами мав їхати один хлопака з
бусом, і везсти нас по собівартості, ми так прикинули шо то десь 50 євро в дві
сторони. Потім всьо мінялось з швидкістю світла а то й скоріше. Люди відмовлялись
від поїздки в останні тижні, я Ксю, Віталік, Сєрий і Таня були незмінним
кістяком, а от ше двох людей, готових на таку авантюру найшли в останні дні, за
шо їм окрема подяка). Думали їхати двома легковими автівками. Але потім
знайшовся водій, який згодився за 70 євро звозити нас туди й назад (плюс
проживання ми ставим). Візи кожен робив по своїм каналам, особисто мене винесло
35 євро.
До останнього моменту всьо було якось, як у сні,- якісь підготування,
закупи, розмови, але в дійсності в те шо ми всетаки поїдем мало вірилось. І ось
настав той день, виїзд спланували на 3 горину ранку суботи. Шоб не збирати всіх
по Львові, вирішили зібратись в Віталіка і знищити запас пива який був в нього
в холодильнику). Так все і почалося. Співи, пиво, гітара, знайомства, і виїзд.
Попакувались і впірйод. В бусі ми продовжили пиво, гітару і співи). Потім якось
позасинали і довго - довго чекали на кордоні вроді б 10 годин чи навіть більше.
Це напевно єдиний неприємний момент нашої подорожі. На кордоні як завжди:
-
цо пан везет?
Вудка? Сігарєти?
-
Нє нє ніхт
сігарєти, спортсмени)
-
Куда?
-
Та на нарти
І Усьо чисто так оглянули
багаж і погнали, в нас полегшення, - кордон перетнули, і на тих радостях
напились). Потім були автобами. Це просто шось неймовірне, дороги ідеальні,
туалєти такі шо мож жити там, короче Європа, всюди чистенько акуратненько, ну
це ясно не про Польшу). Телефон тіко вітав то в Польші то в Німеччині і т д.
Наш бус мчав німецькмими автострадами, а ми наспівували різного репертуару
пісеньки, рубались в листочки на лобі, контакт і т.д. А поміж тим спостерігали
через вікна досягнення братів наших європейців) і очі розбігались, диву даєшся
де весь чей час були ми. І ось нарешті Австрія. Повінція Тіроль, село Фандс.
Так так шукаєм вуличку, будинок, і ось нарешті наша хата). Вийшов такий
приємний чоловічок, італієць) (там близько кордон з Італією усі помішані)))
- О fjksd;fjfj fjds;fjv fjdksfj !!!
- Га?, ду ю спік інгліш?
- О єс єс, Хелов, ві а
вейтінг фо ю))), велком!
Поселили нас на третьому (мансардному) поверсі. Просто офігєть який
прикольний поверх, все під дахом, з деревяниими балками, вікнами даховими.
Значичь окремо ванна, туалєт з підігрівами підлог. Дві кімнати по два ліжка, і
одна з чотирьма. З нашої з Ксю
кімнати вихід на балкон. А там просто казка виходиш і прям перед тобою скалисті
Альпи. Холєра, як то нас вразило вперше, і вражало так аж до відїзду. Кухня,
всьо є посуд, холодильник, плитка і т
д., величезний стіл короче краса. І то всьо за 10 євро день.
Приїхали ми в неділю вечерком, розпакувались, похавали, погуляли троха.
Познайомились з нашими газдами, приємні люди, більше ми спілкувались з
газдинею, назвали її фрау Хінтерштойсер. Віталік, в нас був «язкиком» так як
найкраще з нас усіх володіє англійською). Назбирали інформацію по
найближчих курортах і сіли вечерком то
всьо вивчати. Значить варіантів два: один курорт «Наудерс» близько до нас, 14
євро день катання, правда протяжність трас 50 км (шось близько до Буковелю), і
другий «Серфаус-фіс-ледіс» названий від трьох сіл, по суті три курорти зєднані
в один. Тут вже всьо серйозно 200 км трас, найдовша 10 км. Правда і коштує 28
євро день. Вирішили в понеділок для аклімухи) зїздити на Наудерс. Ну відразу
відчули різницю з нашим Буковелем. Траси довші. Все акуратне, найбільше вразили
туалети). Підйомники трьох видів: кабінки. Крісла 6-8 місні (з такими забралами
прозорими, шоб вітер не дув), ну і бугеля де не де. Покатались офігіли, альпи
краса. Якби нічо нового, ну підйомники троха кращі, траси троха довші ніж в
нас, гори красиві, але чомусь різниця величезна. Думаю вся справа в дрібничках,
які тут продумані дуже добре. Ось наприклад, є приміщення, з вільним доступом,
де в ряд стоять такі шкафчики залізні, береш ключик, ставиш свої речі і
катаєшся а вечером забираєш, дрібничка а приємно.
Хоча сам курорт нам видався скучним, якось невдало продуманий. Складається
з трьох частин, але переїхати між ними на лижах не можна, тільки на авто. Тому
на другий день ми поїхали на «Серфаус-фіс-ледіс»
Отут вже все по дорослому,
здоровенне електронне табло на якому світяться всі підготовлені траси,
які відкриті, які закриті.карта схилів вразила своєю масштабністю, як і сам
курорт. Підйомників ціла купа, і все з’єднано всюди можеш доїхати. Так для
порівняння якшо хоч переїхати з одного кінця курорту в інший піде десь майже день.
Траси цікаві і довгі. Якшо траса червона то вона червона на всіх протяжності,
якщо чорна то теж чорна всюди, а не як на Буці, де чорноти хватає на перших
метрів сто. В середньому довжина трас 4-6 км. найдовша - 12 км., причому
червона. Наступне що вразило, це підігрів сидінь на підйомниках. Дуже зручно і
комфортно. Багато де на вершинах гір, є такі лежанки де можна приймати сонячні
ванни. Курорт розташований на висоті більше 2000м, тому лісу вже нема. Ніяких
тобі сіток, заборон, тільки попередження: там мол горби, там не ретрачено, і
все, їдь куди хоч. Фрірайду купа, просто їдеш між трасами, там снігу вище
колін.
Покатались троха по схилах, зустріли Антоху з Юлькою. Кажуть, мол шо ви тут
мутите? Ходіть на пухляк, погоним. ЕЕЕ тіко того й чекали). Нфіг з траси і
зразу носом в пухлячок, зверху мініполочка притрусила снігом) ееех кайф.
Спочатку знепревички носки лиж застрягали в снігу, плюс ше лижа важка не для
пухляка. Але нічо відхиляєм тіло на пятки і все не так зле))) широчезні дуги по
бездонних снігах, між ялиночками, камінчиками))) при великому куті, на повороті
занурюєшся повністю в сніг і нозву винираєш... ЕХ неповторні відчуття).
Засніження було майже 100%, при чому шо снігу випало небагато. Кілька
сноупарків, ціна входить в вартість абонементу. На курорт є три траси позначені
написом: «Онлі фо експерт». Чисто з цікавості поїхав.... Офігів там чуть не
вертикаль з льоду, незнаю які там
експерти катаються, я зїхав на сраці)))).
Покатались день, вражень море, всі задоволені). Вертаючись додому, заїхали
в супермаркет (в нашому селі було два супермаркети). Порадувало те, що ціни там
не дуже відрізняються від наших, в середньому однакові. Дещо дорожче (зокрема
горілка і хліб) а дещо дешевше (макарони, цитруси). Але купу знижок, акцій.
Пиво якщо ящик брати виходило по 60 євроцентів, причому їхній Зіпфер. Так шо в
нас кожен день був ящик пива, який ми за вечір благополучно випивали). Дома все
було добре, по-домашньому. Гуртом готували вечерю, наш «язик» - людина з купою
талантів, взяв з собою гітару, то ж він дарував нам супровід музичний). Потім
всі сідали за круглий стіл, їли, пили пиво, німецький шнапс, йшли на балкон
курити люльку. Зафайдачили, і співали пісень під зірками Австрійського неба).
Згодом фрау Хінтерштойсеро нагадувала нам, що ми всетаки в Європі, і
виспівувати до півночі на балконі тут не дуже вітається, тому ми заходили в
середину. По всій нашій хаті проходили дерев’яні балки, на яких монтується дах.
На тих балках ми придумували безліч болдерінгів, і розминались таким чином))).
Ше один день провели ми на тому ж курорті, а відпочинковий день, присвятили
прогулянкам. Погуляли по нашому селі. Село розділяє досить велика річка Ін, є
штучна сосулька, де можна попрактикуватись в льодолазінні. Навколо все оточене
Альпами. Люди тут працюють з 3-годинною перервою на обід, так звана сієста.
Потім поїхали в Італію, недалеко від нашого села, розляглось величезне озеро,
на берегах якого теж є гірськолижні курорти. А в самому озері затоплена якась
вежа. Погуляли біля нього, погода в цей день була дуже класна, і морозна.
Заїхали по дорозі в італійську піцерію). І додому. Зайшли в паб, випили по
пивку, потім ше в якийсь гадюшник). Нагулялись і додому, тут все вже по звичці,
вечеря, пиво, коньяк, болдери))) співи, гітара і в люлю))).
Доброго, як то кажуть, по трошки. Так і в нас, тиджень пролетів як година.
Вроді тільки що приїхали, як уже треба збиратись. Фрау Хінтерштойсер, проводила
нас, і побажала гарної дороги))). Кордон знову заставив нас мерзнути купу
годин, і ми дома!!!
Розуміння того як там було добре прийшло десь через тиждень, коли ми
зрозуміли що казка залишилась там, за тисячі кілометрів))).
Отже, поїздка винесла з усіма витратами – 320 євро з людини. Думаю не така
велика сума для такої поїздки).
Немає коментарів:
Дописати коментар