Знайомство з іншого боку

Мандрівка Туди й Назад

Ця історія бере почато з незапамятних часів... Ніхто, напевно, зараз не загадає, як це почалось і звідки взялось. Як відомо, спочатку був Великий Союз Княжеств Гондора, всі там жили дружно, а може і не дружно, а може і не жили, а може так собі тусили). Короче потім почався жосткий дєрєбан, і Гондор розпався на менші княжества, найбільше з них, -  Мордовію, забрав собі злий дядько, він в старі часи викував собі колєчко, але будучи п’яним в дупу, десь його посіяв, а виявилось шо то колєчко мало велику силу, і злий дядька, за допомогою того перстеника, міг підкорити собі весь світ. На разі важко найти саме той перстень, бо навкруг понавідкривали ювелірних лавок, і попробуй знайди саме ТО. Потроху про ту всю шнягу почали забувати, потім все перетворилось в легенду, легенда в міф, міф в фарс, ну а потім і анегдтотів понапридумували. І тільки найсильніші і найстарші памятаюь про перстень. Добрі сили нашого світу хочуть знищити його і тоді настане мир. Треба сказати шо в Мордовії є гора Гестола (в перекладі Красива гора) саме в її недрах було викуване колєчко і тільки на вершині тої гори можна його знищити. Одним з таких Мудрих є Гендальф Сірий (добрий чарівник, який здобув це звання не просто так, а підкоривши 5 найвищих вершин, колишнього славного Годнору, який подєрєбанили, тепер на окремі частини.). Гендальф вже енний рік готує людей, водить їх в гори, і чекає коли йому попадеться людина з кільцем, яке треба винести на вершину і кинути вниз. Так і цього разу все починалось з планів. Гендальф Сірий надумав знову виїзд в Мордовію. Для ознайомлення: Мордовія це теж колись частина славетого Гондору, але при деребані, злий дядько всіх обманув і забрав її собі, населив «гнусними мордами» і стали ворогувати вони з іншим світом. Цього разу Гендальф знову назбирав собі славну компанію, вибрав кращих з кращих. До кожного приходив на чай, довго обговорював майбутню вилазку, влаштовував організаційні питання з харчем, житлом і т д. В Модровії керує всім гнусний дядька звати його Саурон поганий, він маленький і злий, має довгі вуха і лисий черепок, тільки чекає коли хтось новий прийде з своїм золотим колєчком, шоб заграбати собі його, надіти на свій чорний пальчик і правити світом. (з дитячих років в нього комплекс, за рахунок росту він дуже злий на всіх).

Отож треба вибирати час коли увага Саурона троха стихає, переважно це відубвається в час літнього сонцестояння. Сонце дуже парить в лисину Саурона, і він змушений спати всі дні на проліт у свому палаці. Гендальф, прорахувавши всю ситуацію вирішив робити вилазку в «стан врага» в середині літа коли сонечко припікає як має бути. Значить так дорогу тре вибрати непомітну, шоб не було палівно проникати за границю Мордовії. Великий воїн Аграном Костікович, один з членів нашої команди, спортсмен, розрядник, має дуже великий ріст, розікшне довге волосся, і ДжПС для кращого орієтнування по Мордовії і ше купу всяких наваротів, які він по молодості натирив в розпорошеному Гондорі. Аграном сказав шо найліпше буде добиратись пішкадралом через ліса, поля і т д, мол непомітять урки-пагранци. Ше в нас є славний і мудрий Елронд (він же Агент Смітт), він прожив купу років, колись теж ходив в Мордовію, має звання КМС (ніхто незнає шо ті букви значуть але якшо їх з злісною пикою сказати то звучить страшно). Елронд хитрий, тому і пережив купу воїн, і кольцо бачив давним давно, він ше тоді хтів його скинути з гори але йму не дали. Короче він тепер органівував такі собі вечорниці, де збираються всі охочі покидати кольца в Мордовії з рокової гори, і вчить їх як то тре робити. Виношує таємну мрію навчити все населення нашого світу лазити по горах і кидати кольца. Сам правда вже нікуда не ходить, тіко вчить. Так во Елронд сказав, шо Аграном забагато часу в лісі проводить, а програс йде вперед, і никатись по полях і лісах вже не модно, плюс як помітять урки зразу загребуть. Елронд пробив нам всім фальшифі ксіви, ми скинулись по пару золотих, і купили білєти на дрезину. Елронд сказав шо всьо буде чотко комар носа не підточить і урки ніфіга не запідозрять. Гендальф зібрав зундер команду в такому складі: Фьодор Бронькович – найтитулованіший з сходжувачів Елрондової школи, до того ж в нього на шиї запримітили колєчко, йому в команду взяли вірного і не менш титулованого друга Пелігрина Талановича, сильний гореходець, відрізняється на фоні інших можливістю «тупо і відважно» рухатись вгору, незважаючи на страх, бо по особистих переконаннях: «вічно жити небуде ніхто»! Ще в команду взяли менш титулованих, та не менш відважних розрядників: Сеню Поповича, і Меріана Алексеевича. Наступний член команди, вже згадуваний мною Аграном Костікович, ше поїхали друг Гендальфа, теж могуча чаклунка Сарумнка Гіщукова, два вірних друга Гімлєр Міхалич, і Лагавас Міхалич, красавіца Арвенксю (незрівняна красуня ельфійського походження, вправна клаймберка і незамінний член команди), ну і я Баромір Юрікович,(по суміснитству літописець всьої епопеї) тато змалечку використовував мене як барометр, міряв мною тиск в трубах: вставляв трубу в «ізвесное место» і по розміру очей вимірював, тому і назвав так). Ну і ясно ше купа менш відомих, але не менш героїчних персонажів, імена яких загубились в аналах... еее в аналах... а в аналах історії во! Ну всьо сіли на дрезину, і паєхалі! Елронд всіх проводжав, в дорогу надавав плащів з целофану, по китайському ліхтарику, і пісульку, по якій нам, в разі поломки палагався ремонт. Елронд відомий своїми здібностями цілителя. Смітові ксіви виявились вирізками з газети «Українське село», ми було подумали шо всьо нам торба, але Елронд мудрий, газета були написана на нашій мові, а урки в ній дупля не вяжуть  тому ніфіга не запідозлири. Перетнули ми кордон і прибули в Мордовію. Там всьо дуже страшно, всьо шо там є файне то гори, а решта страх!!! Ми по планах прибули під відому гору, красавіцу району, Гестолу. Гора висока, тому шоб на неї лізти тре троха походити по менших. Як ходили по інших горам це тіко факт, але до нашої історії немає великого відношення, скажу тіко шо за час спільного поїдання харчів, Сарумянка перейшла на сторону зла, і почала викидати наші миски з хати. Спочатку вона хотіла переманити до себе і Агранома, але той не скорився злому умислу, і залишився на стороні добра. Гендальф, вирахував по зірках час «Ч» і ми почали збиратись в дорогу. Значить спорядив Основну Зундер Команду (ОЗК) в складі: Фьодор, Пелегрин, Мериадок і Сєня, а шоб вони не вздумали повернути назад з заданого шляху, дав в руки по шмайсеру і льодорубу,і  пустив за ними Загранотряд (ЗО) в складі: Два Міхалича, Арвенксю і я.

ОЗК якимось дивом просікли шо за ними рухається загранотряд і натирили собі ельфійських плащів (замість целофанових Елрондових). Ельфійські плащі то ше та штучка, ними як накриєшся, то відразу стаєш на камінь схожим, і невидно тебе ніфіга, от вони всю дорогу і шифрувались, але з нами була Арвенксю, вона ельфійського роду і її очі бачать магію ельфів, тому нам не дуже важко було розгледіти наших підопічних черед каміння.

Всю дорогу зла Сарумянка своїми поганими думами насилала на нас непогоду, дощ і хмари. Та ми вперто крокували вперед, недаючи і думці про повернення закрастись в наші голови. Зундер команда, теж по видимому валила вперед без жодних зважань на погоду. Саруманка хотіла вилізти на сусідню вершину щоб бачити нас як на долоні, але добре що внизу з нею залишився Агроном, він недав їй вийти з табору. Дорога до вершини була нелегка. Під вечір першого дня підійшли під початок підйому, вирішили заночувати. Земля під нами була посправжньому чорна, ніяка рослина неможе вижити в жахливій Мордовії, злий Саурон спалив все довкола, і колись зелена, квітуча трава покрилась чорним попелом, тільки вічні сніги і лід закривають своєю білизною знівечині землі. Облаштували висотний табір, повечеряли, Міхалич десь пробив ельфійського сушеного мяса з дупи червоного дракона. Воно дуже смачне, і приготовлене по спеціальному рецепту, і тому може місяцями не псуватись, а ше той ж Міхалич десь нарив сала з свиноти – носорильної, теж приготовленої ельфійськими кулінарами, тому вечері в нас були шо треба. Наступного ранку планувався ранішній підйом і вихід на гору. Та вночі Сарумянка накликала бурю, навкого все гриміло, дув шаленний вітер, і чуть не зірвав нас з місця ночівель. Ранок зустрів нас непроглядним туманом, тому ми вирішили перечекати цю нагоду. Зундер команда складена з більш досвідчених і впертих членів, вирішила всетаки виходити, час зараз грає не на нашій стороні. Гендальф крім шмайсерів видав нашому отряду ше трубки-гляділки, вони можуть зближати відстань, і ми спостерігали за рухом ОЗК. Наступний ранок зустрів нас ясними зорями. Це ще одна дуже гарна річ в Мордовії, через високогірря, зірки тут дуже великі, і надивитись на них просто неможливо. Зібрались і пішли слідами наших друзів.

Піднімались спочатку снігом, за допомогою льодорубів, та «кішок». Потім піднімались скальним бастіоном, використовуючи вже інше спорядження: шнурок, френди, закладки. Вилізни нагору, Фьодор дістав з за пазухи інструкцію від Елронда і Гендальфа і почав читати:

-   так вилізти на гору, ага далі, знайти камінь, є, підняти його, там має бути банка з подальшими інструкціями.

Знайшли, витягнули папьорчик і читаєм:

 - такого то такогого то вийшли на вершину Гестола, ля ля ля, всім горосходжувачам

Вдалих сходжень!!!

???????????????????????

І зрозуміли ми що ніяке кільце, ніякі злі чи добрі дядьки не є причиною сходжень, ходимо в гори ми виключно по поклику серця, слухаючи нашу душу, наш внутрішній голос. Тому дуже важко покинути цю справу, незважаючи нінащо, бо навіть після кількох незручних, напівголодних ночівок, коли ти думаєш про теплий душ і ліжко, твоє серце і погляд всерівно направлений до вершини.

Короткий термінологічний словник:

Льодоруб –  ріг оленя, зінгнутий у вигляді гачка, тупий кінець оправлений деревяною ручкою, а гострий служить для вбивання в сніг чи лід

Кішки – герлянда з зубів акули або алігатора, яка завязується на ноги, щоб не скользити на льоді

Френда – жаба – ропуха, прив’язана за ногу петелькою (дія: жабу сують в щілину, і дають ій по носі, жаба ображається, і починає роздувати щоки, тим самим розклинюється в щілині, петелькою зачіпаєшся за шнурок і має точку страховки)

Закладка – камінчики, кістки, шматки дерева, які теж можна клинити в щілинах.